Профілактика ВІЛ-інфекції у закладах охорони здоров’я
Властивості вірусу імунодефіциту людини
ВІЛ-інфекція — антропонозне захворювання із контактним механізмом передачі, що уражає імунну систему і призводить до синдрому набутого імунодефіциту (СНІД). Летальний наслідок захворювання обумовлюють вторинні опортуністичні інфекції і новоутворення. Збудник хвороби — РНК(+)-вірус роду Lentivirus родини Retroviridae, який має високу антигенну мінливість. Повний життєвий цикл вірус реалізує за одну-дві доби і формує до 1 млрд віріонів щодня
Медичні працівники, які безпосередньо працюють з інфікованим матеріалом та надають хворим першу допомогу, належать до групи високого ризику інфікування ВІЛ. Тому керівники закладів охорони здоров’я зобов’язані дбати про безпеку працівників, забезпечувати їх засобами індивідуального захисту згідно зі встановленими наказом МОЗ від 05.11.2013 № 955 нормативами.
Дотримувати запобіжних заходів, що захищають від інфікування ВІЛ, мають медичні працівники, які:
- проводять діагностичні дослідження на ВІЛ-інфекцію;
- надають медичну допомогу та соціальні послуги людям, які живуть з ВІЛ;
- контактують з кров’ю чи біологічними матеріалами людини, забрудненими ними інструментами, обладнанням чи предметами
Дії медпрацівників у випадку контакту з кров’ю, інфікованою ВІЛ
За аварійної ситуації обов’язково сповістіть адміністрацію закладу і зробіть відповідні записи у Журналі реєстрації аварій при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим особам та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом (ф. № 108-о, затверджена наказом МОЗ від 17.03.2015 № 148). Відповідальна особа приймає рішення провести екстрену постконтактну профілактику (ПКП): надати першу допомогу потерпілому, провести консультування і тестування на ВІЛ, оцінити ризик інфікування.
Як проводять ПКП?
Відповідно до Порядку, затвердженого наказом МОЗ від 05.11.2013 № 955.
- Невідкладно, якщо немає даних про ВІЛ-статус особи, з кров’ю чи біологічними матеріалами якої відбувся контакт, і за наявності ризику інфікування ВІЛ.
- Протягом 24 год після аварії здійснюють превентивну терапію (28-денний курс АРВ-терапії).
- Протягом 5 днів проводять забір крові та тестування на ВІЛ.
- За особою, яка контактувала із джерелом потенційного інфікування ВІЛ, проводять клінічне спостереження.
Особи, яких обов’язково обстежувати на ВІЛ
Донори крові та інших біологічних субстратів.
Вагітні.
Особи із наркотичною залежністю.
Працівники комерційного сексу.
Чоловіки, які практикують секс із чоловіками.
Особи, яким багато разів переливали кров.
Особи, які контактували з хворими на ВІЛ і носіями вірусу.
Пацієнти з клінічними симптомами СНІДу.
Хворі на інфекційний мононуклеоз, вірусні гепатити В, С та D, рецидивуючий оперізуючий герпес, повторні пневмонії, туберкульоз (особливо спричинений мікобактеріями пташиного типу), цитомегаловірусну інфекцію, кандидози, саркому Капоші.
Пацієнти із захворюваннями, що передаються статевим шляхом
Шляхи передачі ВІЛ-інфекції
ВІЛ належить до інфекцій із контактним механізмом передачі. Джерело інфекції — ВІЛ-інфікована людина. Період заразності починається одразу, коли людина заразилась ВІЛ-інфекцією, і триває все життя
У великій кількості ВІЛ міститься у біологічних рідинах:
кров
сперма
вагінальний секрет
менструальні виділення
жіноче молоко
слина
сльозова і спинномозкова рідини
Як передається ВІЛ
Природним шляхом — через статевий акт і під час пологів
Штучним шляхом — парентерально через еритро-, тромбо-, лейкомасу, плазму, трансплантати, голки шприців, медичні інструменти та прилади, ножиці й інші предмети, що порушують цілісність шкіри
Профілактика інфікування ВІЛ
Розглядайте кожного пацієнта як потенційного носія ВІЛ
Забезпечуйте робочі місця всіх працівників засобами індивідуального захисту
Дезінфікуйте медичні інструменти, посуд, білизну, апарати й інші предмети, забруднені кров’ю, слизом та іншими біологічними рідинами.
Матеріал взято
з довідника головної медичної сестри.
